Як чумаки колись по сільішли від рідних хат і піль,хоч в серці туга, жаль і біль,— ішли у Крим —так ми за море подались,хоч заповіли-поклялись,що ми ще вернемось колисьу рідний дім.
У преріях сини степівзнайшли найбільший скарб скарбів:вільне життя і гордий спів —свободу — сіль землі.
Чумацький знаємо звичай:гостинців скрині повні вкрай —ми привезем у рідний крайсвободу — сіль землі.1975
