1 мин
Слушать(AI)“Знов насувається зима”
Знов насувається зима,
Лягає паморозь на луки.
Давно мені листів нема
Мовчать сини, мовчать онуки.
Як видно, рід мій нетривкий:
Все рідшає круг мене парість.
За що життя — за гріх
Мене оголює на старість?
Відірве друга, відбере
І вже назад не повертає.
Я — ніби дерево старе,
Яке на вітрі облітає.
Лишилась тільки ти одна,
Немов берізка на галяві.
Нас віхола не обмина
Чи ми у славі, чи в неславі.
Як нам не схибити в житті?
Як вберегти надійну руку,
Де навіть рідні душі — й
Одне одному чинять муку?,
Мордовія
Руденко Микола
Стихи Руденко Миколы. (1920—2004) — украинский писатель, поэт и редактор, правозащитник, руководитель и один из основателей Украинской Хельсинкс
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Мордовська кутя
Ніч зменшилась, А день почав зростати Освячую тебе, Фантазіє людська
Душа берези
Нас — океан Але ж кому у Дісталось істини святе зерно Якщо життя лише сліпий випадок
Вік доживаю
Вік доживаю, а не знаю, Є та істота, що в мені гніздиться, Й кому належить диво–долото, Що “я” й “не я” різнить,
Коваль Людота
Не треба мумій Наших дум Не їх шукає в зоряну годину Від тління слово нас оберіга:
