Знов насувається зима,
Лягає паморозь на луки.
Давно мені листів нема
Мовчать сини, мовчать онуки.
Як видно, рід мій нетривкий:
Все рідшає круг мене парість.
За що життя — за гріх
Мене оголює на старість?
Відірве друга, відбере
І вже назад не повертає.
Я — ніби дерево старе,
Яке на вітрі облітає.
Лишилась тільки ти одна,
Немов берізка на галяві.
Нас віхола не обмина
Чи ми у славі, чи в неславі.
Як нам не схибити в житті?
Як вберегти надійну руку,
Де навіть рідні душі — й
Одне одному чинять муку?,
Мордовія
