1 мин
Слушать(AI)Людина і ніч
Усе роздягнено, і все напоготові.
Ніч повертає голову: пора!
Гармата — бух!
І горобці — ура!
Розквітли океани малинові.
Півлюдства дивиться півлюдству в темні очі.
Ще мить, ще мить!
І ще єдина мить!
Любов чи смерть?
Свобода а чи гніт!
І вічне вже владарювання ночі?
Усе роздягнено, і зближуються
Серця, держави, квіти, літаки,
І космос, і розлуки, і роки,
Усе роздягнене, оголене… на доки?1964
Вінграновський Микола
Стихи Вінграновського Миколы. 1936—2004. Советский и украинский писатель-шестидесятник, кинорежиссёр, актёр, сценарист и поэт. Заслуженный деяте
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Прелюд
Мені привиділось затемнення Землі: Водневих бомб чорнолетючі зграї, І людство, скорчене у попелястій млі, І хмари, як папір, горять у небокраї
“Темніє вечір вівці і горби”
Темніє вечір, вівці і горби, Погуцали під гору дві смереки, Боками світять хмари і гриби, І світить Шлях, що із Варяг у
Пісня
Грім грому, блискіток аркани, І ядра хмар, корогви неба змерклі Тремтять з відбитими ногами і Козацькі черепи під Берестечком в церкві
До себе
Не дивись у сніги на дорогу оту, Не дивися на заячий слід у сльоту, Не дивись на крило, не дивись на стебло, Не дивися на те, що було і цвіло
