Натюрморт з клаксоном сонет

Стіл  з  оніксу,  де  папороть  густа.

Дві  сливи.  Порцеляновий  мікадо.

В  прозору  віспу  виноград

І  пара  (статуетка),  що  –  чарлстон,

З  долоню  ледь,  а  тіні  аж  до  стін,

Сокира  замінила  мирний  кодекс.

Мосяжну  масу  на  всі  боки  кила,

І  тільки  далі  невеличкий  стенд,

Де  всі  канали,  –  коло  кульмінацій,

Що  –  без  риштовань,  –  духа  будівництво,

У  надсвіти.  –  Лиш  варту  б  незугарну,

Яка  –  поріг  –  й  перевертає  гори,

Чи  оболонка  дійсности  міцна.

Лежить  свідомість  –  і  ніяк  з  півсну.