На швидкість іншу — тліну інвентар,
І джерело — вмить — простягає
Для спраглого, хоч той, — ледащо, — з
Силкується ще — власну долю — в тир.
Нутро — з-під форм — усе — ніяк
Минущого, що світ годує з пляшки.
Без віника — у сон — пекельний
Зганя живе, що — землю і етер,
Хоч дух — усі клітини розпросторень,
Що — на веселку — і з отрут — мікстуру,
Яку — потвори — з тельбухів — манірно,
Аби свідомість — людожерні норми.
Строщило ніч, і шторм, що — й вічність, — стих.
Ніщо — ніде, лиш, — скільки ока, — птах.
