Віддих

На  швидкість  іншу  —  тліну  інвентар,

І  джерело  —  вмить  —  простягає

Для  спраглого,  хоч  той,  —  ледащо,  —  з

Силкується  ще  —  власну  долю  —  в  тир.

Нутро  —  з-під  форм  —  усе  —  ніяк

Минущого,  що  світ  годує  з  пляшки.

Без  віника  —  у  сон  —  пекельний

Зганя  живе,  що  —  землю  і  етер,

Хоч  дух  —  усі  клітини  розпросторень,

Що  —  на  веселку  —  і  з  отрут  —  мікстуру,

Яку  —  потвори  —  з  тельбухів  —  манірно,

Аби  свідомість  —  людожерні  норми.

Строщило  ніч,  і  шторм,  що  —  й  вічність,  —  стих.

Ніщо  —  ніде,  лиш,  —  скільки  ока,  —  птах.