Ледь крапле тиша, й цілу ніч — вагар
Тлін, що спізнився на останній потяг.
В зірчаній пітьмі — обрис парапета,
Щит поколінь, про що — піщаний герб.
В повітрі спад. Рель’єф далеких гір
В пунктир — криву, котру — колись — копита.
Посеред старту полягали спати,
Й бляшаний — з брами відліку — снігур.
Матерії — дух — послугу ведмежу,
Що — всі кінцівки — в затісний
Між видимим і тим, що — під водою.
Рух справжній — поза радіюсом дії.
І перевізник, спершись на весло,
Чека на невимовного послів.2002
