Було роблю що чи гуляю

Було, роблю що, чи гуляю,

Чи богу молюся,

Усе думаю про

І чогось боюся.

Дурна була,

Я все виглядала,

Чи не шле за

І не сподівалась,

Що він мене, дурну, дурить.

А серце боліло,

Ніби знало, що так буде,

Сказати не вміло.

А якби було сказало,

То я б не любила,

Може, була б до

У гай не ходила,

А то вранці і

Ходила,

Доходилась — осталася,

Навіки

Дівувати.

Тяжко

У матері в

Старітися.

А

Вже хати не мати!

А ще й досі, чи роблю що,

Чи то так гуляю,

Усе думаю про його,

І сама не знаю,

Чого думаю!

Чого

У той гай ходила?

І за що його так довго,

Так тяжко

Перша половина 1849,

Косарал]