Взаємне віддзеркалення

Тебе я всюди, світло, бачивлетючим, ніжним та гарячим.

У шибку ночі лунко стукав,порізавши об неї руки.

Ти ж, розгубивши пір’я біле,від мене далі відлетіло.

І обернулося на віскте пір’я, що в долонях ніс.

Ти ж залетіло так далеко,що тільки й чути гострий клекіт.

Та загубився навіть слід,і став прісним без тебе

Повіки склеплю — іскра

Розплющуюсь — і як навмиснепалають простирадла стін,б’є світло з чотирьох

Хапаюсь — наволочка чорна.

У вікна дивиться потворна,безлика, без’язика тьма:ніде ні рисочки

Згадав тебе — з’явилось знову.

Так ти ж на відстані

Бо світло з світла виникаі відбиває близнюка…***