1 min read
Слушать(AI)Відповідь
Покликувач спраглий: чому все, для чого?
Як нитка крізь голку, тяглася дорогакрізь серце — і рвалась: вузли на вузлах…лиш дучка лишилась — гуде на вітрах,мов випав сучок, і в плоть порожнястудощі затікають, негоди крапчасті.
Чому?! — покликаю, мов знаю кого.
І наче ступаю з води у вогонь.
І, жару вхопивши, з клейном на щоках,покликую тишу: — Чом пусто в руках?!
І очі порожні, у горлі свистить…— Аби ти не смів покликать пустоти…***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Слово Григорія Сковороди
Я замовкаю, милосердний творче,в союзі спокою став всевловимим слух,і оглядаю поглядом дозорчим,як гонить долю швидкобіжний дух А з вежі тіла видно лиш минуле,та небосхил, та ще підступний степ,і намистяний голос осавула,що на кургані круками...
З глини ліплені
Ти маєш можливість ще й раною стать І діткнута плоть язиками багатьдостойно знесе усі муки Та поки у камені іскри ще сплять,хутчій витискай з нього соки,і мури розкидай, і вежі зруйнуй,і вилущи зрілу бруківку,щоб час розступився ушир-гли...
Балада про Івана однорукого
Дощі оновлення на древню ораницю,і пам’ять сонця у вузлах пшениці,і щедрий зір — на сховки, на притулки —світ осягає, нібито шкатулку Там олов’яний вицвілий солдатнаводить чітко однорукий лад:то стежку креслить, то хреста збиває,то все когось...
8 Лист подумки
1 Біля монастирської Ще день вербі коронуватисьта вщертно вітром наливатись,і величатись житлом птичим,і крону щебетом музичить А потім все, заламуйсь, гілко,—дудить пронизливо сопілка
