Краплина
Краплино медова високого цвіту,у дзеркалі літа тебе запримітив.
Очей не зведу, і мій зір вогкуватийзанурений глибоко в синь непочату.
Ой квітко, хоч раз нахилися до менеіз сутінків довгих, з туманів зелених.
В марнотах зусилля назустріч ступитиспромігся до себе лиш тінь прихилити.
Між нами не простір, а прірва-німиця,повітря розріджене рідить зіниці,та ти прибуваєш водою з криниці,до губ підступаєш, до серця, до горлато світом священним, то полум’ям чорним.
А дні, що прибудуть, урвані краями,розсунуть провалля ще ширше між нами.
Між пам’яттю, слухом, та тільки не зором,що з дна забуття джерелує угору.
І прагну іменням твоїм возз’єднатирозірваний спогад і простір щербатий.
Тому і силкуюсь гукнути: — Надіє!
Проте між губами остудою віє.
І висотавсь голос шовковий із рота,і я видихаю глибоку
Та подихи — знаю — ніким не почуті.
І нуриться погляд ще глибше у сутінь,у дзеркало бите, в тумани схололі,де ти засвітилась кристаликом солі.***
Павло Мовчан
Other author posts
Мить “Пізнавши далечінь вже не біжу шалено”
Пізнавши далечінь, вже не біжу шалено,розчахнуто живу між «вчора» і «тепер»,і клопоти мої дрібним-дрібні щоденні:дивитися у глиб незрушених озері згадувати те, чого давно немає:б’є перепел в житах, що стали, наче мур,виблискує коса і простір відкр...
Гравюри Георгія Якутовича
1 Сутінь фарби розмиває, сполучає з криком тіньі вплітає вовчу зграю в чагарі густим-густі Ось вони: летять жарини, пропікаючи наскрізьм’якуш зваляної днини: капле в землю талий У роззявлених пащеках свист кругліє, наче шріт,дише хи...
В горах
Агасі Вповзали в долину конопляні хмари,тягуче-повільно, неначе вві сні І світ твердокорий робився примарним,і вітер ловили хрести І відстань у часі сама скасувалась:пощезли всі свідчення, знаки
Повість про Уляну Осоргіну
Егда же мужу єя на царских службах бывающу лето или два, иногда же по три лета во Астрахани, она же в те времена по вся нощи без сна пребываша, в моль- бах и в рукоделии, в прядиве и в палич- ном деле Жінки запашні, повелительки ночі,вабкі, я...