1 min read
Слушать(AI)Муміфікую вже так так
Муміфікую вже, так, так,сувої споминів і втрат,гарячо-журний снігопад,можливість зрад,можливість волі,а під очима накип солі —чи ти повернешся назад?
О доле!
Коли?
Бо думка йде вже навпрошки —я не спішу і спотикаюсь.
Воскресни усмішкою вмить!
Чекаю…***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Вирій
Замкнувши простір в чистому обличчі,ти піднесешся на вершок величчя:попереду на ширину зітханнятриває густокриле кружеляння То — лебеді Чи, може, падолист Предтечі холоду — ворони — піднялисьна висоту, на ту, де звук холоне,хоча піс...
Сходження
Слідком за хмарами зарухались і гори,засіяні пташиними кістьми,і захитався глибочезний корінь —твердь схилитнулась і здригнулись Камінчик випорснув із-під ноги зрадливо,і ти раптово втратив опертя,втичкались пучки в камінь, наче в гриву,а тіл...
З циклу «Відлуння війни»
1 На півдорозі зупинивсь І озираюсь на прожите:там всі обличчя запеклись і погляди А поруч — літо: при воді танцюють сині
Осереддя
Ні мислю пройняти, ні словом отямитьбайдужості дня, що крізь тебе тече Весь світ у тобі зав’язався шляхами,і ти — його центр Його вісь і плече Це ти — перспектива його безкінечна,усі покладання, надії в тобі
