1 min read
Слушать(AI)Вирій
Замкнувши простір в чистому обличчі,ти піднесешся на вершок величчя:попереду на ширину зітханнятриває густокриле кружеляння.
То — лебеді?
Чи, може, падолист?
Предтечі холоду — ворони — піднялисьна висоту, на ту, де звук холоне,хоча пісні вивержуються з лона.
Блакить осипалась, запорошився слух,струмує промінь поміж хмар, мов пструг,і вище на щабель зросло стремліннязасіять житом далечінь осінню.
Промовив слово — випурхнув із ротане звук, о ні, — осіння позолота.
Листок кленовий віддзеркалив мить,як за відлунком і любов летить.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Сіль землі
Весело-зорна, світляна, осонна,то літеплом, то мукою огорне,джерельнострумна, впадисто-висока,земличенько, на роговиці окати порошиною невмітною лежиштака легка, кульбабна — хоч не Навіть крізь дрібку заломився світі видно те, що над тобою й<...
Біля Дніпра
— Пет-ре Іва-не Ма-рі-є По складах переносимо власні ймення на той бік,де іскри святкують свою нетривалість,блукаючий дим назустріч підводиться тихо,високе полум’я, високий дим, і ми високі
Рудименти пам’яті
Підстав аж забагато, щоб радіть:сріблястий берег, муром небо-море,та в сплесках хвиль печальну чую мідьі бачу попіл на вітрах Ушкоджений, напевне, слух і зір,пошукуєш в печалях осолоду — Яка блакить Ти їй не вір, не вір,бо сам сльоз...
Лінія уяви
В розриві між хмарами судно з’являлось Летючий голландець» — з безодні у безвість летів Змістилась, напевне, і вісь планетарна,бо води звелися, мов мур, в висоті Він плив — ніби падав, крилом розпустивши вітрило,і пінивсь в блакиті ...
