1952 рік.
Гарнізон.
Дальній Схід.
П'ятнадцятирічна Алевтина Іванівна закохалася в двадцятидворічного військового і красеня Бориса Григоровича. Мовив, підростеш і одружимося відразу.
"Та куди ж я йому, неграмотна ... але і не віддам його нікому!" міркувала Алька сама з собою.
А він гляди і дотримав своє слово.
Зв'язали одне одного узами Шлюбу на землі.
І в Небесах.
Сім років різниці в любові.
Вік не перешкода. Нітрохи. Ні краплі. Ні. Ні. Ні вроку.
Переїхали в Полтаву. До його батьків. Прийняли безграмотну як рідну. І свекруха, і свекор обидва були директорами в різних школах. І не з'їли. Як і слід було з потрохами.
Полюбили, і вона їх ще більше за це своєю любов'ю і працею віддячила.
Борька після цього став і сам директором заводу "Лтава", і дружину прибудував поруч. А там по ньому стали сохнути дівчата. І всіляко намагалися охомутать.
"Ну що ж він знайшов в цій малій мавпі?" пліткували ті самі "подруги" Алевтини Іванівни ...
А вона одного разу почула це на перекурі, і влаштувала "посиденьки". До мордобою не дійшло, але показала що може вставити слівце. Міцним кулаком. До язиків. Не така вже й маленька цяця.
"Ти на себе в дзеркало давно дивилася? Де я, а де ти? Я дружина, а ти хто?" відповідала Алевтина Іванівна цим "подружкам" по всьому секрету.
Борис Григорович любив Альку. Так навіщо йому ці баби, коли свою ревнує і красива і улюблена, і найкраща на світі ДРУЖИНА.
Обдаровував. Доглядав. Цілував. Радився. Поважали і цінували один одного. І сини їхні діти теж брали з них приклад.
"Я щаслива завжди" відповідає і зараз мені Алевтина Іванівна.
"Мені пощастило пізнати це почуття. Може час такий був, де ми люди були ближче один до одного, не зараз як це здичавілі і самі по собі з егоїстичними мотивами ..."
Чоловіка не стало. Сина не стало. Але Любов не пішла з серця маленької дівчинки. Ця Любов переходить до інших бідняків у яких є ВСЕ
але не все.
Простої радості.
Простого щастя.
Простих цінностей.
Просто любов, де не вимагають БОРГІВ ...
"Віддавай сама. І забувай що віддала. Життя поверне тобі твою ж Любов" прекрасні слова Алевтини Івановни❤
Любов в любові і немає чварів.
Дякую за прочитання.
Благословення в ваші Сердца❤
