Не ваблять торжища, і оргія не надить,
І марно точиться, немов солодкий плин,
Музика в далечі.
Серед суворих
Німу розмову з ним суворий хтось провадить.
Ще хвиля — підступом царицю пишну вкрадуть,
І встануть вояки на поклик як один,
З орлиним клекотом, — і в згарищах
Тіла подоланих і коні будуть падать.
В Агамеменоновім золоченім
Вожді посходяться.
Їх голови
На голови богів у правім гніві схожі.
Кому ж судилося підняти вбивчий
На того, хто питво на вквітчаному
П’є із Гелениних рожевоперстих рук?
