2 min read
Слушать

Ти — простір

В безкровному дзеркалі зір виявляє безглуздя:у посмішці губи зневажливу лінію гнуть,—невже ж є тобою ота заплощинна облуда,що в паузах серця на шкло видиха каламуть?

Шкляніє обличчя, вбираючи сонячні скалки,повітряна хвиля поволі морщинить чоло.

Скажи, чи довірливий світ даєтьсяусім на поталу,чи наші відбитки спотворює зморщене шкло?

Бач — простір скорочений:обрій підбивсь до підбрів’я,і жменя хаток під очима холоне, як сіль;і квапишся жити, життя проживаєш потрійно,і ловиш обличчям мачини утіх звідусіль.

Хоч очі заплющиш, але, наче дзеркало, шкіравбирає і верби, і мокрий горнець на тину,підошви лискучі, ввібравши обвітрений згірок,спинившись раптово, тлумлять струну голосну.

О леле, поглянь, на гладенькому склі виступаєкраплина червона, за нею вже інша

То простір, яким ти єси, виявляєрозірвану судину часу і сонячну мить.***

0
0
40
Give Award

Павло Мовчан

Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Мотивация временем
Героическая Тула
Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+