1 min read
Слушать(AI)Прірва часу
Подвійний образ птиці на водівколихував настояну тривогу.
Саморухливі хмари молодічиталися, як послання від
І синь як сон… нурлива глибина,повітрокрилі бабки носять
Краса твоя велична, хоч сумна,у ній мені незатишно —
Долає прірву в часі — пролітапташинка воду, смиче тіні корінь.
Яка ж твоя цілюща повнота!
Яка твоя затінена прозорість!..
Втішаєш красотою, творче, нас?
Чи, може, щось приховуєш суттєве?
Вся повнота у погляді зійшлась,у водяному круглому нулеві.
У саркофазі зору все сховав,волосся ж чує і клітина кожна,як витікає бачене з єства,аж оболонка дудонить порожня.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Не вигоїти рани часової Цикл
1 Не торопко і не тягуче прокручується середа,і спрага не така пекуча, не п’ється навхильці Мов перейнявся іншим часом, і спрагу іншу перейняв,і пристрасті лихі пригасли, у поле відпустив З височини свойого тіла побачив ближчу далеч...
Єднає нас вода
Повні змісту джерельного вкляклі дерева і сизі снігиніздрюваті,від яснющої чіткості мружусь — зіниці болять Як же витримать світ Бо для мене його забагато,для дзеркальних дерев рук не стане, аби обійнять) Як же бути мені, якщо в сві...
Початки “Ваготіти вітрові”
Ваготіти вітрові сім’ям кропив’яним —погідна порожнеча хай не приймає крику Рунь до руниці — злагода кольору —зменшує відстань до тебе, найближчої Все те узлісся обнесе пусткою,дні мурашині минулись невмічені,слід перешила трава-саморосл...
У лузі
Росою поглиблена пахолодь м’яти,високий туман поснував береги,де мнуть живокіст безшелесні лошата,роздмухані в лет — з молодої снаги Чому це не спиться під небом відкритимі мулько лежиться на повсті трави,і хто це шепоче за мене молитвуз єдин...