1 мин
Слушать(AI)Вишні
Антонич був хрущем і жив колись на вишнях,на вишнях тих, що їх оспівував Шевченко.
Моя країно зоряна, біблійна й пишна,квітчаста батьківщино вишні й соловейка!
Де вечори з євангелії, де світанки,де небо сонцем привалило білі села,цвітуть натхненні вишні кучеряво й п’янко,як за Шевченка, знову поять пісню хмелем.16 квітня 1935
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Елегія про перстень пісні
Я маю дім, при домі сад,ліричні яблуні у ньому Мов свіже молоко — роса,розваги мед мені палкому Мов капелюх, квітчастий дах,і дім мальований, мов скриня Злодії ходять по садахкрізь перелази та вориння
Чому
У ванні короп золотистийплюскоче, наче з піни панна,і в куряві рожевих іскоркружляє веретеном ванна Мідниця ранку повна піниіз мила сонця Миють хмари На сім ключів замкнулись сіни,де ти в блакитному пожарі
Князь
Ще гори куряться від снігу,сім стріл неначе сім пісень,і юнака вітає деньокриленим найменням: Ігор Горять скрипки в весільній брамі,на ній стобарвний прапор дня Іду в захопленні й нестямі,весни розспіваної князь
Об’явління
Я ждав так довго, я ждав на хвилю ту,як врешті зрозумію життя таємний глузд,зів’ялий лист незнання, мов буря, розметуі роздеру безвісність, мов плахту, нагамуз Землі закриту книжку в обгортці синій небаз дрижанням від напруги руками розгорну<...
