1 мин
Слушать(AI)Пам’ять
Бігке, розкотисте, знайоме,як порошина ув огромі,мелькоче зрушений обліг —невпинний
Життя —
Так ніби деревом тут був,і листям всю блакить промацав,що чув, що бачив — не забув,на все поклав карби означень.
По перевтіленні — рубцінастовбурні зберіг на тілі.
Іржаві кулі в кулаці,на шиї зашморги зотлілі.
Дірчастий слух, загускла кров,в смолі запечене перо,і низка птиць на дні зіниць,як злузане насіння,і вся Вітчизна прямолиць —крізь призму сліз подвійна.
О Батьківщино, давній більіржею проступа на шкірі,все заподіяне тобімене кріпить в щоденній вірі,що непоборні ми, о ні!
Допоки хоч в одному словівідлунюють звитяжні дні,що нас наснажують в любові!***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Роздуми
Час хутра минув, проступаюча зеленьна повсті густішає, ширша щодня,крильми одкидав перелітний метелик,немов свою тінь на землі обганяв Під вигином неба душа прямостійнанавшпиньки стає, аби хмари сягнуть,і вітру степлілого хвиля олійналягає на...
Заміс
Знову копаємо в глинищі глину Жили солом’яні зв’яжуть заміс…— Хата для кого — Буде для В колію грузне вантажений віз
Дубовий листок на снігу
Залатано пам’ять, мов драну сорочку,сніги зарівняли всі дати-рубці,і, ніби люстерко, торішній листочокти міцно затис у своїм кулаці А в ньому окрайчик весни віддзеркаливсь,осколок води та небесна блакить,і скрапують з шиї вишневі коралі,а пор...
Крапки у книзі життя
В книзі життя переплутав ти, Боже, сторінку:замість четвертої п’яту поклав наперед Серце діткливим стало настільки,що його ранить й метелика лет Подмухи вітру його хилитають,списи дощів прошивають єство
