Он чого ти почорніло,
Зеленеє
Почорніло я од
За вольную волю.
Круг містечка
На чотири
Мене славні
Своїм трупом вкрили.
Та те мене
Укрили з
Клюють очі козацькії,
А трупу не хочуть.
Почорніло я, зелене,
Та за вашу
Я знов буду зеленіти,
А ви вже
Не вернетеся на волю,
Будете
Мене стиха та, орючи,
Долю
Друга половина 1848,
Косарал]
