Несуть дівчата просту хлібину,
Рожевий хліб,на зорях спечений.
Пахне всесвітомі руками жіночими.
Пахне болем, думками Тараса,
Пахне стріхою і дощами,
Мій круглий хлібе,
Як доля мого народу,
На всі боки однаковий.
Мій чистий хлібе,
Як наше сумління чисте.
Дзвінкий мій хлібе,
Луниш історією.
Насущний хлібе,
Як праця наша
Рожевим хлібом — святим на голови,
Ні, блазнювань такихми не
Летить зерно, як бджоли в вулень,
І шепіт, шепіт — по про минуле.
А про майбутнє — на повні
Гуде хлібина, неначе бубон.
О геніальний, священний хлібе!
Тебе цілуємо і
Перед тобою.***
