Дубове листя, терези купців, цигани,щоденний гамір і щоночі вічні зорі.
Життя, що найтрудніше із мистецтв.
Доганаза кожний зайвий день.
Жде ніч — суддя суворий.
Уста солодкомовні зрадять.
Може, споминне лишиться з турбот, що нам орали чола.
Крило плаща із пліч.
Крило вітрів над домом,вузли димів, що в’яжуть небо з міста колом.
Герої, мужоложники, поети, дійсно,чесноти квіття і на простиралі плями,дні й ночі, хлопців соромливих солодійствоі жарти шулерів і смутку темні ями.
Десь крекче катеринка, довгі світла смугивирують на обличчях, мов павині пера,а людська доля в дзьобику кривім папугиколишеться шматком дешевого паперу:кохання,подорож,розлука,слава,успіх —за двадцять сотиків купити можна щастя.
Сплітається і розплітається дня усміх,папуга, пісня й сонця золоте причастя.
Неждані зустрічі.
Оркестри грають в парках.
Проходять сім’ї чесні й на дітей багаті.
Злий вітер, що натхненням людську розпач шарпав,вже тихне.
Карт букети і хмаринок лети.
Тінь долі крил.
Крихка тростина й квіття жертви.
І в цифри ловим струм натхнення,дивну чудністьнайменших справ вдягаєм в правди стислі й вперті,хоч непомильна лиш одна екстази мудрість.20 травня 1936
