Міста й музи

Дубове листя, терези купців, цигани,щоденний гамір і щоночі вічні зорі.

Життя, що найтрудніше із мистецтв.

Доганаза кожний зайвий день.

Жде ніч — суддя суворий.

Уста солодкомовні зрадять.

Може, споминне лишиться з турбот, що нам орали чола.

Крило плаща із пліч.

Крило вітрів над домом,вузли димів, що в’яжуть небо з міста колом.

Герої, мужоложники, поети, дійсно,чесноти квіття і на простиралі плями,дні й ночі, хлопців соромливих солодійствоі жарти шулерів і смутку темні ями.

Десь крекче катеринка, довгі світла смугивирують на обличчях, мов павині пера,а людська доля в дзьобику кривім папугиколишеться шматком дешевого паперу:кохання,подорож,розлука,слава,успіх —за двадцять сотиків купити можна щастя.

Сплітається і розплітається дня усміх,папуга, пісня й сонця золоте причастя.

Неждані зустрічі.

Оркестри грають в парках.

Проходять сім’ї чесні й на дітей багаті.

Злий вітер, що натхненням людську розпач шарпав,вже тихне.

Карт букети і хмаринок лети.

Тінь долі крил.

Крихка тростина й квіття жертви.

І в цифри ловим струм натхнення,дивну чудністьнайменших справ вдягаєм в правди стислі й вперті,хоч непомильна лиш одна екстази мудрість.20 травня 1936