1 min read
Слушать(AI)Теслів син
Дубова скриня, в скрині пісня і сокира.
Сокирою хвалив щодня твій батько бога.
Твій дід теж тесля був.
Стоять церкви чотири,що ними завершив своє життя убоге.
На жаль, твоя долоня вже не до сокири,не мрії з дерева тесатимеш крилаті.
Так відлітають птахи наших гір у вирійдолин квітчастих, на дівчата й льон багатих.14 березня 1935
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Романтизм
Над морем в хмарах марить чорна галич,ліричний місяць потопає в тінь І дикі скелі й синя далечінь Пливуть похмурі Байрона ушкали В городі в темну ніч самітний Вертерна зір вазі сам важить світ і серцесвоє й сумує, що живе, не вмер ще
Трикутник
Віра, надія, любов Бажаєш, що незнане,що невідоме,з тугою серця дрижить Блакитний цвіт зів’яне,углиб потоне,більше не хочеш вже жить Забий стрілою смутокта біль глибокий,вір і надійся знов
Закінчуючи
Хто ж потребує слів твоїх Чи той, що важить хліб і сіль,чи той, що відсотки рахує,чи той, що у безсонну нічбунтарські зазиви друкує,чи той, кого гарячка палитьі з голоду запеклий вже,чи той, що чорні тюрми валить,чи той, що тюрми береже
Малий гімн
Стріла намірена до льоту,струна настроєна до гри Червоні зорі, мов монети,в калитці вечора лягли А серце Серцю лиш п’яніти,тремтіти і кохать йому
