1 min read
Слушать(AI)Пам’ять і серце
Від сизого до голубогоодвільгли хмари й дерева,і проступаюча дорогаслідом торішнім ожива.
Листки потрухлі, жовта глиця,насіння з вільхи, будякиі нехолонуча живиця,що капле, капле в дві
В глибоких зморшках зберігаєшорстка кора вологи слід,і моя пам’ять — ні, не маєслідів од проминулих літ.
Свідомість спрямлена до крику,її, мов вітром, продува,проходить простір многоликий,гуде порожня голова.
Кого кохав, конав од муки,і язиком — листком щавлю —зализував сліди розлуки,завдавши серденьку жалю?
Аж страшно, порожньо, неначехтось замість тебе досі живі твою пам’ять не позначив,а тільки серце спопелив.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Вогонь
1 Вогонь лизав солодкі корінціі важко дихав на телячу шкіру І золотив розпечені кінці,в дим обертав єгипетський папірус Волав, обпікши груди,
За картиною Едварда Мунка «Крик»
Причаєна сама в собі,вода тамується і глибне;а там, де пройми голубівстримлять стеблини непохибно В розривах хмар така блакить,що, мов забувши про тяжіння,твоя душа летить, Як в ірій пташка поосіння І плоть, розмита на вітрах,стебло...
Шиття хрестиком і гладдю
Цей шум колисковий загойдував розумі сім’ям березовим простір Ще дихала пам’ять гранітним морозом,збігали вапном побілілі стовпи Ще дихала хвоя густим нафталіномта глиці ошурки тяглись до руки;магнітні малюнки, майбутні відмінив блакиті ...
Явір на смерканні
Прочанин печалі в осмерклому полізамисливсь про шлях та далеку мету:веретище струхло — рамена вже голі,і нічим прикрити свою наготу Занозячи руки в повітря мовчальне,промацував сутінь: шукав опертя,щоб витримать чорної ночі навалля,аби зберег...