Мов скарб старий — цей місяць-білозір,
Мов сни старі — ці хмари білопінні.
І бачу я: в тривожному
Поганська ніч лягла на чорний бір.
Снується дим опівнічних офір.
Несуть жерці на слані рядна
Німим богам свої дари уклінні:
Прозорий мед і соковитий сир.
Поганська ніч — таємний час оман.
Пливе з озер мережаний туман,
І духмяніють папороті трутні.
І виходжа на росяний
Весільне коло молодих древлян,
Слов’янських зельних піль веснянки незабутні.1926
