2 min read
Слушать

I Собор

У тіні пагорків, процвівши потаймиру,

Звучить колона, як гобоя звук,

Звучить собор камінним Dies irae,

Мов ораторія голодних тіл і рук.

Встає огонь святобливої готики,

Як ватра віри,як стара яса,

І по-блюзнірському піднеслись в

Стрілчасті вежі —  пальців гострих дотики.

Рукою обійми холодні жили

І дай рукам своїм

Піднести серце власне

На грановитих списах рим,

Щоб в очі скнарі темних

Заглянуло воно,   мов дзвін сухий, забилось.

І тінь впаде із пальців веж, як стилос,

І почекру її на серці не знесеш.

Немов кістляві й люті пута,

На серце ляже слів важкий узор.

Зловіщу повість про собор,

Як в захваті стражденних юрм,

У скреготі зубів   і скреготі граніту,

Мов смертний спів,мов клич одчайних сурм,

Щоб пломеніти і гриміти,

Здіймавсь собор на славу феодалу,

Яскриня віри,кишло прощ,

І на лункі тарелі

Вже дзвін його упав помалу,

Мов мідний шаг,офіри мідний шаг.

Так в католицьких висохлих

Бряжчать разки з пахучого сандалу.

На дзвін не йшли,  а плазували

Раби та блазні, дуки й королі;

І роззявлявсь собор, немов солодка

Безвольної й самітної землі.

І падали,  і дерлись під

Тіла без рук і руки, що без тіл;

Роти, розірвані навпіл,

В камінну бистрину вплітали голосіння.

І, як худа стріла,    злітав над ними вгору,

Як рук голодних гостроверхий сніп,

Натхненний корабель

У фанатичнім, виснаженім сні.

Крутилися роки в похмурій веремії,

Та не згасали, щоб ізнов блищать,

Вогні готичних яросних

На щерблених мечах і косах Жакерії,

Бо зводився собор — гнобитель і захисник,

Юрби благання і юрби прокльон,

Й готичний розцвітав трилисник,

Мов хрест, мов квіт, мов псалма і мов сон.

0
0
296
Give Award

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

До головокруженья душно
Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+