Я — квітка осіння… Дощі мене мочать,рве вітер мої
І сонце на мене світити не хоче,тумани пливуть од ріки.
Була я колись і пахуча, й
Та все це як сік у маю.
І ранками сипле холодна порошана бідну голівку мою.
Пороша розтане, як сонце проглянеіз хмар, як надія, на митьі зникне… І знов напливають тумани,і знову дощить і
Без тебе я в’яну, згубив я свій спокій,але все надіюсь і жду,мов квітка осіння по бурі жорстокійв потоптаннім щастя саду.1949
