Марія

Задуманий вітер над городом віє,

Ідуть перехожі невпинним прибоєм,

І я поміж ними йду, повний тобою,горять ліхтарі, мов

І солодко серце стискає і мліє,мов сон мені дивний, невиданий

І хочеться в небо злетіти, мов птиця,де блимають зорі

І пісня в душі наростає і спіє,мов вирватись хоче нестримно на

Весна вже прийшла, та дерева ще голі,й гілля наді мною

Десь море на півдні шумить і синіє,там даль не така, як у нас, на Вкраїні,

Стоять кипариси, стрункі і незмінні,і хвилі під ними

Іду, поспішає, мов крилами мрієзоря, перед мене в простори

А губи шепочуть в блаженнім поривідля мене єдинеє

Маріє!..”