“Я — квітка осіння Дощі мене мочать”

Я — квітка осіння… Дощі мене мочать,рве вітер мої

І сонце на мене світити не хоче,тумани пливуть од ріки.

Була я колись і пахуча, й

Та все це як сік у маю.

І ранками сипле холодна порошана бідну голівку мою.

Пороша розтане, як сонце проглянеіз хмар, як надія, на митьі зникне… І знов напливають тумани,і знову дощить і

Без тебе я в’яну, згубив я свій спокій,але все надіюсь і жду,мов квітка осіння по бурі жорстокійв потоптаннім щастя саду.1949