1 min read
Слушать(AI)Олександрія
Мотив старої
Під синім полум’ям святого
Ріс Олександер.
Він Гомера
З учителем царів і мудреців,
І тайни зір читав у Нектанеба.
Як наша Вольга, він знав серця звірів,
До срібноликого подібний Феба.
І розумів, як усміхнутись треба,
Щоб Буцефал покірно занімів.
Над Індом, де чудні цвітуть рубіни,
Він проїздив на гордому слоні,
І падали осліплені браміни.
Звитяжно пролетів краї
І перейшов, згорнувши темні крила,
Туди, де ждала братня тінь Ахілла.1922
Рильський Максим
Стихи Максима Рильського. 1895—1964. Украинский советский поэт, переводчик, публицист, общественный деятель, лингвист, литературовед. Автор стих
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Новий хліб
Пахучий пил невпинно осіда, Фарбує все у матові півтони, І голоси людські — як Того, про що розказує вода
Поет
Не ваблять торжища, і оргія не надить, І марно точиться, немов солодкий плин, Музика в далечі Серед суворих
Троє в одному човні не рахуючи собаки
Джером К Прив’язано човен до темного коріння Замокли сухарі, і цукор одмокрів І згорбились тіла завзятих мандрівців:
Бодлер
В раю блаженних мук, де на тонких Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, В пекельному раю його душа жила