* *
Моя душа й по темнім
Не хоче слухати порад,
І знову радісно і
Біжить під вітер і під град.
Щоб, заховавши мудрий
У скриньці без ключа і дна,
Знов зустрічати сірий
З вогнем отрути чи
Щоб власній вірі
Палить лампаду день і
І йти крізь грудні — в теплі квітні,
Крізь біль розлук — у щастя стріч.
А перехожим на
Без вороття давать
І діставать нові від Бога,
Коли не вистачить старих.* * *
