Моя душа й по темнім трунку

* *

Моя душа й по темнім

Не хоче слухати порад,

І знову радісно і

Біжить під вітер і під град.

Щоб, заховавши мудрий

У скриньці без ключа і дна,

Знов зустрічати сірий

З вогнем отрути чи

Щоб власній вірі

Палить лампаду день і

І йти крізь грудні — в теплі квітні,

Крізь біль розлук — у щастя стріч.

А перехожим на

Без вороття давать

І діставать нові від Бога,

Коли не вистачить старих.* * *