1 мин
Слушать(AI)Спогад про війну
Сумні без батька двоє діток цих.
На пагорбах, на вицвілім
Одне пасе козу, друге пасе корову,
А мати із сапою день при
На буряках на школу, і одежу,
Та на харчі вже грішми
Й поволі старіє щовечора
Вони ж собі обоєнько
Тихенько граються та сваряться
Я вже забув, як звати їхню маму.
Якщо ж і не забув — то що із того?
І цинкове відро на лишайчастій лаві,
Та їх обох, темнавих в темноті,
Одне до одного притулених в дрімоті.
Їх не забув я.
Не забув сапи,
Що їх обсапує для школи, та одежі,
Та для харчів, та й більше ні для
Я вже забув, як звати їхню
Її ім’ям мій освітився світ.1974
Вінграновський Микола
Стихи Вінграновського Миколы. 1936—2004. Советский и украинский писатель-шестидесятник, кинорежиссёр, актёр, сценарист и поэт. Заслуженный деяте
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Квітень
На крилах журавлів весна вже сушить весла, Загомоніли про життя діди, І на стежин пахучі З снопів тополь тече зелений дим
Станси
1Люблю я думать Я Очима тишу цілувати, Коли, як в тихому гаю,
Пісня
Грім грому, блискіток аркани, І ядра хмар, корогви неба змерклі Тремтять з відбитими ногами і Козацькі черепи під Берестечком в церкві
“Блакитно на душі забув коли мовчав”
Блакитно на душі… забув, коли Вже гасли пальці, билася дорога, А тут тобі і нате: При березі, в камінні, на