1 мин
Слушать(AI)Обійми
І крякав крук, але довкруг ні хмарки,і горобина, вибухнувши жарко,аж іскрами розбризкалась навкіл.
А поруч з нею вільхи недогарки —так ніби сонце ділене
Сюди погонь, а туди сажа чорна,сюди весілля, а туди печаль,сюди оздоб’я, а туди потворність,туди захлання, а сюди кришталь.
Все нарівно, бо світить на два боки,і через мене поділ той проліг,хоч він такий тонкий, але глибокий:праворуч суцвіть, а ліворуч —
Сміюся одним оком, іншим плачу,у півуста хвалю, у пів… хулю,то серце — крига, то — як жар гаряче,тим — проклинаю, а ось цим — люблю;не зодностайнить ні очей, ні слуху;і дві долоні врізнобіч летять,так ніби прагну тим поривчим рухомдві половини світу об’єднать.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Диптих
1 Мене зганьбили — серце аж пече,і гостролезе слово під плечеввігналось — під лопатку по колодку,і ближче підступились до очейбетонний стовп і тінь його І сажею чорнів навколо сніг,і рубцювались порізи дорігне на снігу, а ніби на зіницях...
Дубовий листок на снігу
Залатано пам’ять, мов драну сорочку,сніги зарівняли всі дати-рубці,і, ніби люстерко, торішній листочокти міцно затис у своїм кулаці А в ньому окрайчик весни віддзеркаливсь,осколок води та небесна блакить,і скрапують з шиї вишневі коралі,а пор...
Сон
Лягав у спокої — прокинувсь у І той вогонь, що тіло п’ятнував,палив нутро… Я на щоці чув Напевне, плакав, а чому — не Крізь штори світло рівно струмувало,годинника вихоплюючи з тьми,і кожна стрілка, піднята, мов палець,здавалась зас...
Цар природи
Золота маска сонця впікалась в обличчя:запечатувавсь дух, очі піт Та й висока ж ціна за дешеве величчя —знеосіблений лик, зверху плівка Облягає всю плоть золота оболонка,і стає захисною глуха нагота;затікає за шкіру розтоплений тонкодля ...