1 min read
Слушать(AI)Спорідненість
Небес високе будуванняна вінці обрію оперте —висока кришталева банялункою тишею всещертна.
У безголосому світанніспливало сонце так повільно,ніби зіходило востаннєнад сонним світом чорно-білим.
Востаннє цвів метелик білона бадилинці кропиви,волосся сонячно горіло,як німб, довкола голови.
Усе опуклювалось.
Зріло,проймалось світлом золотим,все більш споріднювались з тіломза ніч відчужені світи.
І ти, позбувшись незалежжя,звільнившись тишею від слів,мов бадилина, — тихо стежив,як угорі метелик цвів.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Стара газета
1 Цей газетний портрет не страшний, а смішний:можна плюнуть на нього і стиснути в жменю Взяв тирана за горло — щосили здушив —вирвавсь зойк із грудей — та у мене, у Мов розшилася рана — жар серце пропік,на долоні моїй відпечатавсь в...
Гравюри Георгія Якутовича
1 Сутінь фарби розмиває, сполучає з криком тіньі вплітає вовчу зграю в чагарі густим-густі Ось вони: летять жарини, пропікаючи наскрізьм’якуш зваляної днини: капле в землю талий У роззявлених пащеках свист кругліє, наче шріт,дише хи...
Згадати слово
Був смуток в повітрі за чимось утраченим чистим,підводивсь туман, щоб звестись на весь зріст,і весело грали музики троїсті,і пучками жар розгрібав цимбаліст І квітяно, медяно пахнула сутінь,неначе холонув розтоплений віск,і застувавсь зір, аб...
Золотий гребінець з Чортомлицького кургану
Білі ребра дерев, чорнота стовбуриста,і пробоїни в кронах, щоб срібло цідить, —натекло холодів, аж повітря прокисло,лиш під віями в тебе осіла блакить Хоч повіки примкнеш, але зір не спроможенвідтворити в тобі той малюнок лункий,де у золоті т...