Нитка

Одна — на стільки літ!

Один, та я не

Зав’язується світ —і ні кінця, ні краюпротяжності його,і вузол цей єдиний,єдиний в нас глагол —єднальний, серцевинний.

І в судний день скажуйого я перед Богом,виштовхуючи ржуіз горла храмового.

Пощо мені кривитьдушею та словами,якщо урвалась нить,ізсукана губами.

Розкручуй навпакиту жилу конопляну,і на свої клубкизмотай судьбу

Там стільки вже кінціві вузол на вузлові.

А нитка у руцісучеться й рветься

І слово, ні, слівце,як горобець зі стріхи,випурхує з кінцемобірваного сміху…***