Втечу на Кальміус, на Кальчик, на Міус,
У шахти, у могили, в урожаї.
Чи хто моливсь, як я тобі молюсь?
А ти мою молитву
І ось утік.
Гасаю по степах.
На Кальміусі смажусь щонеділі.
Дорогами і стернями пропах.
І щось роблю, і наче — не при ділі.
Від губ твоїх, від слів твоїх пустих,
Від пекол під бровами-колосками,
Жаго моя, благаю:
А ти і не береш, й не відпускаєш.
Ні небо, ані літо золоте,
Ні моря шал, ні трав буття зелене
Все ні до чого, все мені пусте,
Коли тебе немає поруч мене.
І знову проклинаю і молюсь,
І гуси в комишах кричать гортанно.
І Кальміус зелений крутить вус,
Немов підморгує: іще не все пропало…
