1 мин
Слушать(AI)Вечір Ніч
Далечінь від світла тиха,спокій з півночі
Кущ ліщини ледве дихав —кидав краплі на
Я стояв лицем на південь,очі в темряві купав.
Слухав:
Віз Чумацький їде —сіль по небу
В очі світло натікає —душу висвітлить
Обертаючи за плечі,бачу: у очах
В мене ніч.
А в тебе —
В тебе й сіль для моїх ран…***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
На два голоси
— Свистілочко-сопілочко,кленова моя гілочко,з-під пучок дим — чи ти гориш,чи упилася сутінню Чому ти на губах мовчиш,і як тебе роздмухати — Ніскілечки, ніскілечки,—відспівує сопілочка,—гуду, гуду, мов бджілочка —золочена В твоїх рук...
Вирок
Зживаю душу всю до порошинки,зживаю власну душу, як Кров вистудив…життя своє Що тобі, Боже, в судний день скажу
Старіє час
Старіє час… Не запевняй, що Бо свідчать навіть зморшки на стініі комарині протяги у рамі,облуплена замазка на вікні,що зміни відбулися й поза Зістаривсь час у найпевнішім місці,в чутливій крапці стислого єства —він в серце нурить щохвили...
На перевалі осені
Незатишно плоті, обмеженій синім повітрям Холонуче слово голову студить і клонить Йдеш узбережжям, щоб долю зустріти,тільки ж назустріч — листя червоне Обрій важкий, наче жорно на шиї
