А день стояв у просині,
Осінніх повен чар.
І гойдалка під
Злітала вище хмар.
Злітала, потім падала,
І знову — догори!
Край берега
Палали явори.
І ти за тими
Була, як птах, сама.
А за осіннім
Вже ткалася зима.
Якими йти ще сходами,
Навстріч яким вітрам?..
Життя гойдало
Від радощів до драм.
