1 min read
Слушать(AI)Гойдалка
А день стояв у просині,
Осінніх повен чар.
І гойдалка під
Злітала вище хмар.
Злітала, потім падала,
І знову — догори!
Край берега
Палали явори.
І ти за тими
Була, як птах, сама.
А за осіннім
Вже ткалася зима.
Якими йти ще сходами,
Навстріч яким вітрам?..
Життя гойдало
Від радощів до драм.
Мозолевський Борис
Стихи Мозолевського Бориса. (4 февраля 1936 — 13 сентября 1993) — советский и украинский археолог и литератор, кандидат исторических наук. Автор
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Тим літом у Трахтемирові
На світанку приходила бабця Улита, Приносила спілих грушок полумисок, Казала: На, поїж за мого
“Синьооко зітхали озера”
Синьооко зітхали озера На лататті тремтіла роса Сосни пружні підносили І текли в молоді небеса
Літо в житах
Де степами п’яна рать ходила, Де рікою кров лилась колись, Кіммерійські стріли і У червоній глині запеклись
Через роки
За О І знов, сяйнувши з вінець винних, Ти пропекла мене Дитинним зламом вуст
