1 мин
Слушать(AI)Українська мелодія
Довго тужить сумна
Про діла у старій сивині,
І якусь невідому
Навіває та пісня мені.
Не мелодія — збурена рана,
Не слова, а безжальні голки,
Тільки бачу не сині
І не горді козацькі полки.
А ввижається — там, біля шляху,
На потоптаній кіньми
Жирний ворон, мов чорна папаха,
На козацькій сидить голові.
А нав-круг
До-си-на-ють сни,
І да-ле-ко
Кли-чуть до вій-ни.
Василь Симоненко
Васи́ль Андре́евич Симоне́нко (укр. Васи́ль Андрі́йович Симоне́нко; 1935—1963) — украинский советский поэт и журналист, один из представителей п
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Піч
Лиже полум’я жовте черево, Важкувато сопе димар, Галасує від болю дерево, Піднімаючись димом до хмар
Пророцтво 17-го року
Гранітні обеліски, як медузи, Повзли, повзли і вибилися з сил На цвинтарі розстріляних Уже немає місця для могил
Чари ночі
Лягла на всьому вечірня втома Палає місто, мов дивний храм І розтинають ніч Квадратні очі віконних рам
Жорна
Натуга на руках,від втоми чорних,здувала жили,ніби мотузки Каміння клацало зубамив жорнах,жувало жовті зерна на друзки І сіялось не борошно,а При тьмяному мигтінні каганцяжіночі ніжніматеринські рукитягли за ручкукамінь без кінця