Українська мелодія

Довго тужить сумна

Про діла у старій сивині,

І якусь невідому

Навіває та пісня мені.

Не мелодія — збурена рана,

Не слова, а безжальні голки,

Тільки бачу не сині

І не горді козацькі полки.

А ввижається — там, біля шляху,

На потоптаній кіньми

Жирний ворон, мов чорна папаха,

На козацькій сидить голові.

А нав-круг

До-си-на-ють сни,

І да-ле-ко

Кли-чуть до вій-ни.