Осінь жагуча

Вечірній сон закоханого літаі руки, магнетичні уночі.

Вродлива жінка, ласкою прогріта,лежить у літа осінь на плечі.

Дозріла пристрасть до вогню і плоду.

Пашить вогнем на млосному щаблі.

І торжествує мудрий геній родувсього живого на живій землі.

Ще літо спить, а вранці осінь встане —в косі янтарній нитка сивини,могутні чресла золотого стану,іде в полях — вгинаються лани.

Близнята-зерна туляться в покоси,біжить юрба червонощоких руж,сплять солодко черкуси-негритоси,біляві яблука і жовта раса груш.

Рве синій вітер білі посторонці.

А в серце літа — щедрий сонцепад.

І зливками розтопленого сонцялежать цитрини, груші й виноград.

Загусне промінь в гронах перегрітих.

А ляже сніг на похололі дні —жагучий сон закоханого літав холодну зиму бродить у вині!