Стовпи із попелу угору!
Міста в дротах — під вітром ліри.
Це тут, де мурів скупість взором,без сяйва навіть сонце сіре.
Тут люди, мури і бацилітим самим піддані законамі тулуби печей похилі,де розцвітають іскор грона.
Хто падає, за ним не тужать,бо срібло сліз не для розтрати,скупі на скарб навбач байдужий.
Хвалю життя шорстке й сукате!
