1 мин
Слушать(AI)Сірий гімн
Стовпи із попелу угору!
Міста в дротах — під вітром ліри.
Це тут, де мурів скупість взором,без сяйва навіть сонце сіре.
Тут люди, мури і бацилітим самим піддані законамі тулуби печей похилі,де розцвітають іскор грона.
Хто падає, за ним не тужать,бо срібло сліз не для розтрати,скупі на скарб навбач байдужий.
Хвалю життя шорстке й сукате!
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
До істот з зеленої зорі
Закони “біосу” однакові для всіх:народження, страждання, смерть Що лишиться по мені: попіл слів моїх,що лишиться по нас: з кісток трава зросте Лисиці, леви, ластівки і люди,зеленої зорі черва і листяматерії законам піддані незмінним,як н...
Дім за зорею
Струмує гімн рослин, що кличуть про нестримність зросту,і серцю, мов по сьомій чарці, невисловно п’янко Від’їду вже Тут був я тільки принагідним гостем До інших зір молитимусь і інших ждати ранків
Шлюб
За тло — блакить В ній щиглі і кларнети Схилився явір над водою Коніі кругле сонце золотим браслетомзаплетене у кучері левконій
Срібні сани
Не мусили писати віршів,спокійний мати день, спокійну ніч Віднині смак вина мені погіршав,світ помутнів довкола віч Не знаєте страждань поета,для нього дні — мов шпаги, ночі — гірші,кожна хвиля має гостроту стилета,переслідують і гонять ...