1 min read
Слушать(AI)Карбівник
Збігає життя, проходять і дні спотикальні.
Лежить, мов наріжник терпіння, спростований камінь,байдужий до часу, глухий саморослий,укотре, укотре об нього душа спотикається
На ньому чи з нього підносився погляд далекий,білились полотна, і сніг спочивав, мов лелека.
На ньому вода полишала глибокі позначкиі долю свою сполучала з минулим завбачно.
Безсмертя своє покладали на тебе були можновладці,кайлом карбували чоло відчайдухи,
Та камінь є каменем — випорскує іскра нерідко,бо пам’ять її закликає у свідки.
А іскра ж, обтяжена простором, гине миттєво,і з’яву життєву надовго затягує мрево.
І камінь горбатий, сукупивши стільки терпіння,мов улик, гуде, вже близький до прозріння.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Прірва часу
Подвійний образ птиці на водівколихував настояну тривогу Саморухливі хмари молодічиталися, як послання від І синь як сон… нурлива глибина,повітрокрилі бабки носять Краса твоя велична, хоч сумна,у ній мені незатишно —
“І цвяхів побільшало в світі”
І цвяхів побільшало в світі,і рук стало більше,та відливаються в форми бетонні хрести Ніби тіла відмінилися наші, і муки вже іншіне відчувають долоні гвіздків Плоть богостворену маг протикає,мов деревину, іржавим штирем…— Вам не болить<b...
10 На страту
1 По дорозі до Петропавловської Цей янгол двокрилийна палі фортецікружляє за вітром,ніяк не зірветься,а шпиль, що завершував царське стремління,поглиблює янгольську муку й боління О місто, в намисті містків і бруківки,золочене скріз...
При березі
Вода в ставку блищала запитально:навіщо ліс згущає клейкоту Дерева відбивались не дзеркально,а нурилися листям в Рибалка в дно впирався головою,сорочку жабуринням зеленив,і покліпом малюнок цей стирався,розпечені кипіли І хмара піді...
