1 min read
Слушать(AI)Житл
Іржа малює пустку на замку,
ядушно дише в дзеркало глибокеі нашвидку розводить в казанкурідку водичку, тиху, синьооку.
Дощ зувсебіч у вікна загляда,холодним оком водить по підлозі —
там спить мотузка спорзна, як удав,
звиваючись клубками у тривозі.
Тут страшно жить і очі підніматьдо сволока, де гак зігнувсь двозначно.
Тут стіни ждуть, коли вогню печатьторкнеться їх, щоб спалахнути вдячно.
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Я сам пройшов крізь себе
Оманливий цей сніг біліє вже укотре — Весна не за горою — укотре я кажу Одноманітне все й на білощі щедротне —сріблиночки в очах і я не
Крапки у книзі життя
В книзі життя переплутав ти, Боже, сторінку:замість четвертої п’яту поклав наперед Серце діткливим стало настільки,що його ранить й метелика лет Подмухи вітру його хилитають,списи дощів прошивають єство
За світляним колом
Я кликав, та кого Я плакав безпричинно:з’являвся то вогонь,то холод Хоч розрослася тина ширину уяви,але із пустотиз’являвся сміх Вуста — то тут, то там —спалахували й
Травень
Хай місяць цей буде в переліку першимдля справ започатих, сподіваних звершень,для того, що буде за нашим веліннямна землях відвічних при вічних стремліннях Хай все, як і перше, з весни розпочнеться,і словом весняним любов наречеться,поділитьс...
