Стояла в травах ніч, а трави пахли літом,
За кленами сіріло джерело,
І небо йшло задумливо над світом,
І довгі зорі сіяло крізь віти,
Втираючи хмариною чоло.
За травами у срібнім
Замерехтіла в тінях темна хата,
Цвірчав цвіркун за хатою у житі,
Я тихо голову поклав на руку брата.
Сіяла ковдра в росах.
З
На літаках пливла моя тривога
Брат спав, як і належить хліборобу,
Грудьми до неба і чолом до нього.
Яке чоло!..
Яка рука!..
Гарніших рук ні в якому краю!
Я чув тоді — колосся
З його руки крізь голову
Стояла ніч…1956
