Кримські спогади Посвята братові Михайлові

– На добридень, ти моя На добридень, мій коханий друже!»– Що ж сьогодні снилось тобі, Сон приснився, та дивненький дуже».– Що ж за диво снилось тобі, Мені снились білії лелії…»– Тішся, мила, бо лелія біла

Далі, далі від душного міста! Серце прагне буять на просторі! Бачу здалека, – хвиля Грає вільно по синьому морі.

У кожного люду, у кожній Живе такий спогад, що в його в Буди золотії віки, Як пісня і слово були у

Хвилини йдуть, Пора у путь! Прощай, рідний краю! Вже хутко я піду.

Ой, здається – не журюся, таки ж я не рада,чогось мені тяжко-важко, на серці досада. Ой кину я ту досаду геть на бездоріжжя,зійшла моя досадонька, як мак серед збіжжя;а я той цвіт позриваю та сплету віночка,кину його, червоного, в воду до…

Хто вам сказав, що я слабка,що я корюся долі? Хіба тремтить моя рукачи пісня й думка кволі? Ви чули, раз я завелажалі та голосіння, –то ж була буря весняна,а не сльота осіння. А восени… Яка журба,чи хто цвіте, чи в’яне,тоді й…

Вмер батько наш! Та й покинув нас! Ох, і смутний настав час! Сиротою наша мати зосталась!

– Королівно, ясна панно,ви себе навік згубили! Що з’єднало вас зо мною,вбогим лицарем без спадку?– Мій лицарю, любий пане,се мені гірка образа, –я ж не звикла продаватисвого серця за червінці!– Королівно, ясна панно,стану вашому…