1 min read
Слушать(AI)Доки
Минає час, минають люди;
Ми всі ждемо того, що буде,
І кажем всі: давно вже час,
Щоб воля та прийшла й до нас,
А все її нема, не
А час не жде, а час не жде!..
А час не жде, а час летить,
А серце змучене болить,
Бо довгий гніт минулих
Його украй вже пригнітив,
І тяжко так, що, може,
Гіркими плакали б слізьми,
Якби не гніт цей днів тяжких,
Щоб нас за довгий час
І одслід навіть з мук
Ховать в душі без сліз і слів.
І так на світі живемо,
На плечах лихо несемо.
І доки будемо так жить?
Ніхто не скаже — все мовчить!1881
Борис Грінченко
Бори́с Дми́триевич Гринче́нко (укр. Борис Дмитрович Грінченко; 9 декабря 1863 — 6 мая 1910) — украинский писатель, лексикограф, переводчик и укр
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Українець
Він українець — це запевне, Бо хвалить сало й галушки, Та ще вишиванії Бере він на ніч сорочки
Скоріш! Скоріш! Од сірого туману
Скоріш Скоріш Од сірого Самі шматки зосталися, ще мить
Смутні картини
Убогії ниви, убогії села, Убогий, обшарпаний люд, Смутнії картини, смутні-невеселі, А інших не знайдеш ти тут
До праці
Праця єдина з недолі нас вирве: Hумо до працi, брати Годі лякатись За діло