Вірність

Лице було порепане.

В’їдався в очі піт.

Я хвацько правив гребкою

Колгоспник в десять літ.

В кальсонах з

Аби не без

Зоря моя

На дні тих клятих днів.

Які я тою

Тоді творив діла!

Черствим шматком не

Душа моя мала.

Худенькими

Ми підпирали звід,

Щоб світла

Цвіла на цілий світ.

І ось, коли над

Він заяснів, мій храм,

Ви мрієте, за морем,

Що це я вам віддам?

Не вам, рабам мерзенним,

Збагнуть мої світи.

О найдорожча земле!

Світи мені, світи!