Мова

Ми з правіку народжені бути,

І в собі відкривати світи.

Та примножувать серцем здобуте,

Та святині свої берегти.

Промовляти – одвічне жадання,

Наче бачити чисту

Кожен голос – то наше дихання,

Кожним звукомнам серце болить.

Наче злагоди, прагнем

Од своїх первобутніх основ.

Через пісню вертаєм до мови,

А від мови – до пісні знов.

Щоб душею відчути

Незагойних чорнобильських

Тож якої земліми коріння?

І якого народу наш храм?

Залишаем у спадок

Колискової зоряний цвіт.

І відроджуєм наче

Слова отчого заповіт.

А від нього – і мова родинна

Розповита, розкута життям.

А від мови – сильніша людина,

Що себе називає ім’ям.

То в задумі притихла, мов пуща,

То розбурхана, наче гроза,

Мова – суща і невмируща,

Мова – материна сльоза.