1 min read
Слушать(AI)З дитинства
День риштований шелестом лісу —підіймаєшся вгору, аж очі холонуть,і рука розгортає єдвабну завісу,навивається шовк на долоню.
Як все видно: ясна на осонніжінка зв’язує тіні у жмут.
І лежать валунами розмлоєні коні,утопившись в траві і позбувшися пут.
А ген там, попід гай, де з тонких соломинокдітлахи видихають блакитниць синиць,річка нижеться густо з росинокі сміється вода горілиць.
По долині луна вогкувата —мерехтить павутина тонка —голос матері — треба спускатись:на землі тебе доля чека.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Жертовник
Жертовний камінь на узвишші,хоч прохолов, та смертно дише…скрізь хилитається полині гіркоту свою колишеу жилах скручених стеблин Сюди весною, мов на свято,приводили коня на страту,а згодом — і людей на згинзганяли гуртом, як тварин І поб...
Не кличте нас з останнього порога
Завчасно нас не кличте звідтіля,куди ведуть усі, усі дороги ,—для нас ще запечатана земля,повітря ще закручується в горлі,для захвату легені ще тісні,а стільники дзеркал іще не чорні,і щілини у вікнах — голосні,а краєвиди світлі, Та вже дроти...
Пізньої осені
Понад водою птах стеливсь,понад водою голубоюширяв уже пожухлий листі застив літо сам собою Вода засмучена була,бо скаламучена дощами;в ній мокло білих два крила,що небо зменшили над нами Відбитий прохолодний деньдививсь на вимиті обличч...
Спалахи
Стоять, немов після посвятства,дерева, світлі, мовчазні,і щедро роздають багатствасухій осінній стороні Я і собі підставив жмені —хай капле золото й Але летять скарби повз мене,—рука ж, пожадливо-нужденна,вхопила декілька жарин;і, відсах...
