У луках гра сумна сопілок.
Хіба пашня зросла безсило?
Чи між пшеничних, житніх пільвродились колоси сліпі?
Чи корінь вітер-сонце сушить?
Чи не справдився сон пастуший —багатство золотих черед,розшитий ременем намет,чемерка бита та наоплічі сплетений аркан з коноплі?
Або вода знесла шувар,і млин, і села в хижий яр?
У луках гра сумна сопілок.
Не хмарилось і не горіло,і хліб зернистий не поліг,і вершиться вежасто стіг.
По сіль, мабуть, ідуть підводичи десятину — княжий поділвезуть до двору й до церков.
Були жнива і будуть знов.
Чорнозем споконвіку родить.
І світ — мов гончара розводи,немов квітник з-перед вікна.
Чому сопілок гра сумна?
